Самостійна робота

Пам’ять серця.

Дорогій тітоньці, Хомич Анастасії Макарівні, присвячую.

 

Ранній осінній вечір. Надворі холод, темрява. Вітер шарпає голі дерева, і старий горіх за вікном скрипить гілками. А в хаті весело потріскують дрова, і від грубки розливається приємне тепло.

Чотирирічна Галинка, дворічний Толик і я, першокласниця,  зібралися до купки. Ми захоплено дивились на маленьке чудо: новонароджену сестричку. Вона смішно морщить носика, плямкає ротиком, позіхає. Нам так хочеться погладити крихітні пальчики, доторкнутись до ноженят.

Тітка туго сповиває немовля, дозволяє нам по черзі подержати на руках і вкладає спати. Спочатку дівчинку хотіли назвати Наташею, але дядько записав «Світлана», і це ім’я їй так личить: світла, усміхнена.

Під стелею підвішена колиска. Тітка  легенько погойдує її ногою і наспівує: - А-а, люлі, прилетіли гулі…

Оця колиска була мовби символом старої хати. Згодом у ній буде гойдатись ще один братик, Миколка. І тільки Валерка, найменший з 30 моїх двоюрідних, народиться в новій хаті, через десять років після Світланки…

В ту далеку осінь дядькові Григорію і тітці Насті йшов 30-й.  Моя мама була на рік старша. Пройшло півстоліття. Та в моєму серці і досі зберігається цей перший спогад, живе світлий образ тітоньки Насті.

Пам’ятаю її молодою, красивою і життєрадісною, з дитиною на руках. Як вона гарно сміялась, як дзвінко гукала: - Гри-и-цю!

Тьотя Настя народилась у Малому Курені, зовсім близько від оселі мого батька. Це ще більше ріднило нас, бо і моє дитинство та юність пройшли на тому ж клаптику землі. Від нашого хутора до В’язівки зо два кілометри. Отож школярками ми з сестрою часто жили у сім’ї дядька, особливо зимою, коли тріщали морози і дороги замітало снігом.

Тоді ще жива була бабуся. Хоч і старенька, вона помагала невістці у всьому. Ніби зараз бачу, як стоїть вона під грушею-дичкою і січе зілля. А далі – цілий ліс квасолі, що плелась по тичках угору, велика грядка розквітлого маку і буйна зелень городу, де завжди все родило.

Улюбленою стравою дитинства була картопля з квашеною капустою чи огірками, деруни. А коли бабуся пекла млинці, то ми хватали їх прямо зі сковорідки. Була і «кава» - гарячий напій, в якому прокипів черствий окрайчик житнього хліба. Яке все було смачне! Які ми були щасливі!

Крім молодшого Григорія, у мами було ще п’ять старших братів. Онуфрій в роки війни брав участь у Сталінградській битві і залишився жити на Волгоградщині. Тихон зі своєю великою родиною оселився у Курені. Олександр, Іван, Федір побудувались поруч батьківської хати, де бабуся залишилась після війни вдовою з чотирма молодшими дітьми. Тож у дворі бабусі завжди було повно внуків: Іван, Марія, Саша. Ми разом гралися, а коли підросли, ходили у Мох рвати дикий щавель чи малину, збирали гриби. А найдужче мені подобалися походи у великий ліс по чорницю з бабусею чи тіткою, які прожили разом 15 років. Ми навіть казали: - Галя бабина, Толя бабин.

Віра вчила мене красиво писати, Альоша водив в кіно, Ніна зустрічала у Луцьку.

Деякий час дядько Григорій працював лісником. Ми помагали йому заготовляти насіння. Пам’ятаю, як ходили з тіткою Настею до школи, де росли кущі жовтої акації. Ми розклали стручки на сонці, і вони весело потріскували, розкриваючись. Збирали жолуді, ліщину, кісточки вишень і слив.

Моя мама важко хворіла, тож тьотя Настя помагала садити і копати картоплю, білити хату до свят.

Вони належали до покоління, яке називають «діти війни». Потім були важкі повоєнні роки, різні життєві труднощі. Але це прекрасні, світлі люди. Тітонька Настя – звичайна сільська жінка. Любляча дружина, турботлива матуся, невтомна трудівниця і просто хороша людина. Вона прожила з чоловіком 40 років. Народила і виховала п’ятьох дітей, діждалась внуків і правнуків. Була відзначена званням Мати-героїня.

Сім’я жила в старій хаті, в одній великій кімнаті. Особливого достатку не було, але я завжди почувалась тут, як дома. Ніколи я не чула від дядька грубого слова чи лайки, сварки чи крику від тітки. У них завжди панувала злагода, спокій, справжній сімейний затишок. І цієї теплоти і доброти хватало і нам з сестрою. Їх сім’я стала нам другою родиною, їх любов зігрівала нас все життя. Тітонька Настя журливо казала: - Ой, дитинонько, як далеко ти забралась…

Більше 40 років я живу на Миколаївщині. Але на Волині залишилась частина душі. Серце буде завжди пам’ятати…

   

Тема: Ідея радості життя й відкриття світу у повісті                                            Е.Портер «Полліанна».

  

Мета уроку: продовжити роботу над формуванням читацьких та мовленнєвих компетентностей:  навичками виразного вибіркового читання,  усною  характеристикою літературних персонажів,

 прослідкувати зміни в характерах героїв; розвивати вміння  аргументувати свою думку прикладами і цитатами,

сприяти вихованню  життєвих компетентностей: оптимістичного  й світлого ставлення до світу і  життя.

Тип уроку: комбінований

Я ніколи не вважала, що необхідно заперечувати існування

труднощів, страждань і зла. Я тільки думала, що набагато

краще йти назустріч невідомому бадьоро й радісно.

                                                                                  Е.Портер

І. Мотивація навчальної діяльності:

   Любі п’ятикласники, я рада бачити всіх вас на уроці, рада, що ми будемо працювати із текстом прекрасної книги, рада, що до нас завітали мої колеги, які будуть присутні у нас на уроці. Хочу, аби урок пройшов змістовно, насичено, з великою користю для вас. Щоб налаштувати вас і себе на урок, давайте зробимо вправу «Долоньки»:

-         простягніть вперед одну долоньку і покладіть на неї свою увагу, старанність, творчість, наполегливість. Простягніть другу долоньку і на неї я покладу свої знання, любов, тепло, яке я приготувала для вас.  Будемо вважати це подарунком один одному. Давайте потремо долоньки і обміняємось подарунками. Тепло у долонях? Тоді до роботи.

  На попередніх уроках ми розпочали роботу над змістом роману відомої американської письменниці Елінор Портер «Полліанна». Твір «Полліанна» належить до книг, що можуть змінити не тільки нас самих, але й наше ставлення до навколишнього світу. Ця книга,   обійшовши Америку, вирушила до Європи, обійшла половину земної кулі і навчила людей різних країн  грати в особливу гру, вселила віру у свої сили і змусила замислитися над тим, як ставитися до себе, до труднощів у житті, до людей, які тебе оточують. По всій Америці створювали «Клуби Полліанни», члени яких змагалися між собою в уміння грати в цю гру. Ондного разу в якомусь інтерв’ю пані Портер навіть закинули, чи не занадто легковажно вона ставиться до життя, чи не є ця гра втечею від проблем. На що вона відповіла (звернення до епіграфу).

   І от сьогодні ми поговоримо про ідею радості й відкриття світу у творі, будемо вчитися грати у радість,  а ще  висловлювати свої думки. Працюючи і далі над твором «Поліанна» постараємося прослідкувати, як маленька героїня твору уміла це робити, розберемося в питаннях, які хвилюють і будуть хвилювати людей, допоки існуватиме людство: Чи може людина змінити своє життя? Від чого залежить щастя людини? Від грошей, від положення в суспільстві, від оточуючих, чи від внутрішнього стану та самого бажання бути щасливим? (Озвучення мети).

Запис у зошити тему уроку.

 Я сподіваюсь, що  цей урок допоможе вам виховати в собі оптимізм, любов до людей, милосердя, толерантність, такі риси характеру, які зроблять ваше майбутнє життя кращим. А допоможе нам в цьому незвичайна дівчинка – Полліанна, котра, незважаючи на життєві випробування, радіє кожному дню і   намагається допомогти всім, з ким  зустрічається.

ІІ. Активізація знань школярів

1. Мозкий штурм

- Яким є твір за жанром? Дайте визначення роману. ( Роман – один із жанрів художньої літератури, прозовий твір, місткий за обсягом, складний за будовою, в якому широко охоплено важливі проблеми, життєві події, розкрито історії багатьох персонажів протягом значного проміжку часу.)   Які головні ознаки роману?

- Назівть тему роману «Полліанна».

- А яка ідея твору?

 Оскільки твір є романом, то безперечно у ньому присутні багато персонажів,  широко охоплені життєві події і хоча твір вважається дитячим, проблеми, підняті у ньому, не менш важливі і для дорослих.

-         У якому містечку відбуваються події?

(Белдінґ-свіл, штат Вермонт -типове периферійне містечко)

-         «Склади букет». (щоб згадати жителів  міста, вам необхідно вибрати серед квітів ті, на яких написані імена героїв роману «Полліанна»і сформувати із квіток букет, який допоможе естетично оформити клас)

(міс Полі Гаррінгтон, Ненсі, місіс Сноу, Джиммі Бін, містер Джон Пенделтон, лікар Чилтон, преподобний Пол Форд, маленька вдова Бентон, місіс Тарбел, місіс Том Пейсон )

-         Що можна сказати про жителів міста? Що у них спільного?

І ось у тихе містечко, де кожен живе своїм життям, приїздить одинадцятирічна  дівчинка (майже ваша ровесниця).

– Давайте зачитаємо, якою автор описує Поліанну.

(«Худорлява дівчинка в сукенці у червону клітинку, брилику із двома грубенькими світло-жовтими косами, що звисали на спині. Миле веснянкувате личко поверталося то ліворуч, то праворуч, видивляючись когось») - показ портрет Полліанни.

-         Якого кольору волосся? Про що говорять веснянки?

Личко Поліанни нам нагадує сонечко,  вчинки і слова – теплі промінчики,  тож до вашої уваги інтерактивна гра «Сонечко».

2.Інтерактивна гра «Сонечко». Учні називають риси характеру дівчинки і прикріплюють біля сонечка (любов, тепло, доброта,  оптимізм, мужність, милосердя, уважність).

-         Чи часто дівчинка посміхалася?

-         Чи були у неї причини сумувати?

Так, були, але вона вміла грати у гру, яка допомагала їй краще переносити життєві негаразди, коли дівчинка в будь-якій ситуації знаходила щось таке, з чого можна порадіти.

  «Кожний день не може бути гарним, але щось гарне є у кожному дні» - за таким принципом жила дівчинка і ми повинні навчитися так сприймати світ.

3. Читання  в особах  тектсу про гру – ст. 200 підручника

Усе почалося з того, що одного разу татові Полліанни, пастору Віттієру, було дуже-дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її всю та полічив, скільки разів у Святомі Письмі Господь закликає своїх вірних до радості. Вийшло понад вісімсот разів! Отож, «Коли вже Бог узяв собі клопіт 800 разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися, то, напевно, Він дуже хотів, щоб ми навчилися радіти і веселитися» - сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Ьожу заповідь. Саме ті «радісні тексти» і наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій дівчинці з місіонерської організації замість ляльки прислали милиці. Але це було лише початком проблем дівчинки.

 (перегляд проекту «Полліанна»)

-         То чи потрібна була гра в радість дівчинці?

Діти, ми уже  зачитали портрет Полліанни, назвали риси характеру дівчинки. Чи достатньо нам цього, щоб зрозуміти, якою була  Поліанна?

Художніми засобами розкриття образу героя є портрет, вчинки, риси характеру, ставлення інших людей. Тож зараз ми будемо за текстом визначати, як справи і вчинки Полліанни розкрили характер дитини, який вплив зробили на жителів містечка і як ці зміни, в свою чергу, вплинули на дівчинку: чи допомогли їй здолати хворобу?

III. Вивчення нового матеріалу

1.    Слово вчителя. Ми знаємо, що дівчинка жила у тітки, а ще ми знаємо, чому тітка взяла її до себе.

«– Так, звичайно, Ненсі, оскільки мені випало мати сестру, котра через свою глупоту одружилася і привела дітей у світ, де й без них вистачає клопоту. І тепер я повинна хотіти опікуватися ними? Проте, як я вже сказала, робитиму все, що належить»,   - це слова тітки Поллі, яка взяла на виховання дівчинку не з любові, а лише з почуття обов’язку.

  Коли приїхала Полліанна, зустрічала її Ненсі – проте ще буде радість від зустрічі з тіткою, маючи достатньо грошей, великий добротний будинок, тітка помістила дівчинку у кімнаті на горищі – проте з вікна кімнати був чудовий краєвид, у маленькій кімнатці навіть люстерка не було, а як же дівчинці без нього – проте Полліанна не бачитиме своїх веснянок, коли запізнилась на вечерю – мусила їсти чорний хліб з молоком – дівчинка любила ці продукти.

-         Як ставилась тітка до дівчини? (Тітки завжди була до неї суворою і холодною).

-         Чи зробило це Полліанну замкнутою, злою?  (Ні, більше того, дівчинка, сама обділена долею, своєю щирістю та оптимізмом робила кращим життя інших.

2.    Повідомлення учнів про те, які зміни зробила дівчинка у містечку (випереджувальні завдання: виписати цитати, прослідкувати зміни в характерах героїв).

  Тітонька Поллі. «О дівчинко моя, я така щаслива! Я така рада!»
М-р. Пендлтон. «Сердце стало м’яким і люблячим»
Лікар Чілтон. “Мила дівчинко, ти зробила найрадіснішу справу в світі!”
М-с. Сноу. “Плете шапочки та ковдри. Вона рада, що може це робити.”
Джиммі Бін. “Містер Пендлтон - справжня родина.”
Отець Пол Форд. Відкрив 800 радісних текстів з Біблії

3.    Складання схеми «Зміни у містечку» Зміни, які відбулися з жителями Белдінгсвіля.

Схема:

- здружила жителів містечка 

- знайшла для сироти Джимма нову родину

- подарувала радість життя хворій місіс Сноу

- навчила любити життя в усіх його проявах

-  змінила долю тітоньки Поллі

 Ясним сонечком входить Полліанна  в похмурі будинки, і їй вдається пом’якшити, здавалось би, зовсім скам’яніли серця. Люди, переймаючи «гру в радість»  стають добрішими, людянішими, починають усвідомлювати мету свого існуввання. Дівчинка «розтопила» холодні серця людей, з яким зустрічалася.

4. Вирішення проблемної  ситуації

- Що потрібно, щоб зробити людей щасливим? – Чи може сама людина змінити своє життя? – Що для цього потрібно зробити?

Вірити в людей.
Любити їх.
Бути щирим,
              милосердним,
                     прекрасним,
                               чуйним!

 - Отже, Е. Портер стверджує, що людина може сама  змінювати своє життя на краще. Тільки для цього вона повинна внутрішньо мінятися, наповнювати своє серце добром і турботою, виявляти любов і милосеодя до ближніх.

-Завдяки чому, «гра в радість» так швидко розповсюдилась по місту?

 (завдяки людському спілкуванню).

-         Яка трагедія сталася із Полліанною?

-         Чому вона раділа і  на цьому етапі свого життя? (поламані ніжки зростаються)

-         Про кого вона думала і під час хвороби?

-         Чого хотіла, напевно, найбільше?

-         Чи стали візити до неї жителів містечка свідченням того, що містечко міняється?

(перегляд фрагменту кіно – вирок лікарів)

-         Як сприйняла Дівчинка вирок лікарів?

Вчитель: хвороба дівчинки стала випробуванням для всіх. Коли сама Полліанна стала втрачати впевненість і зовсім не дитячу рішучість, тоді дорослі, яким вона віддала своє тепло, любов, радість, доброту, починають повертати їй безцінні дари співчуття і підтримки. Кожен намагався передати «щось» особливе, відоме тільки йому і Полліанні.

-         Чи знаходила вона привід радіти і після вироку лікарів? (їй було дуже важко, але коли дівчинка дізнавалась про зміни у житті людей, вона раділа з того, що могла раніше ходити і зустрітися із тими людьми).

-         -Хто останнім дізнався про гру? Чому?

-         Чи змінилась тітка Поллі?

-         Чи хотіла вона виздоровлення Полліанни лише через обов’язок?

-         Що допомогло дівчинці виздоровіти? (іі любов до оточуючих, вміння прощати, вміння наперекір всьому радіти життю привернуло увагу до біди дівчинки всх і щире бажання допомогти їй зробило чудо)

-          

5.Виразне читання ЛИСТА ВІД ПОЛІАННИ ученицею.

ЛИСТ ВІД ПОЛІАННИ

Любі тітонько Полі і дядечку Том!

Я можу-можу-можу ходити! Сьогодні я сама пройшла від ліжка до вікна! А це шість кроків! Боже, як це чудово – знову стати на ноги!

Усі лікарі стояли довкола і всміхалися, а сестри поруч плакали... Пані з сусідньої палати, яка пішла минулого тижня, теж заглядала в двері. І ще одну пані запросили: вона має стати на ноги за місяць. Вона лежала на ліжку моєї медсестри і плескала в долоні. Навіть Чорна Тіллі, що миє підлогу, зазирала з ґанку і тільки шепотіла «крихітко моя», бо більше не могла сказати через сльози. Не знаю, чому вони всі плакали. Мені кортіло співати, кричати, верещати! О-о-о! Подумайте тільки: я можу ходити! Ходити! Ходити! Дарма що на це пішло майже десять місяців, але я не пропустила вашого весілля. Ой, тітонько Полі, яка ви молодець, що приїхали до мене і взяли шлюб біля мого ліжка. Ви завжди дбаєте про найрадісніші речі.

Кажуть, що невдовзі я поїду додому. Шкода, що я не можу дійти туди пішки. Ій-їй! Більш ніколи не буду їздити. Найпрекрасніше у світі – просто ходити. Ой, я така рада! Я радію всьому. А найбільше – тому, що деякий час я не могла ходити Інакше б я ніколи не дізналася, яке це щастя – мати здорові ноги. Завтра я пройду вісім кроків.

Поцілуйте усіх за мене.                        Поліанна.

   Поліанна і в лікарні зробила життя радіснішим. Своє грою, щирістю вона нікого не залишала байдужим. Фрази - Усі лікарі стояли довкола і всміхалися, а сестри поруч плакали... , - Не знаю, чому вони всі плакали  говорять про те, кожен може змінити своє ставлення до оточуючих, до свого власного життя і цим зробити життя кращим, проблеми меншими, відчути свою значимість у житті.

(Якщо дозволяє час можна запропонувати прослухати притчу і збагатитися мудрістю, яку дарує вона)

 Притча «Образи й радості»

         Якось двоє друзів багато днів ішли пустелею.Раз вони посперечалися, і один з них зопалу дав іншому ляпаса. Друг біль відчув, але промовчав. Лише написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».

         Друзі продовжили подорож, і через багато днів знайшли оазис із озером, у якому вирішили викупатися. Постраждалий від ляпаса мало не втонув, але друг його врятував.

         Коли ж отямився, то висік на камені: «Сьогодні мій найкращий друг урятував мені життя».

         Перший поцікавився:

      – Коли я тебе скривдив, ти написав на піску, а тепер – пишеш на камені. Чому?

         І друг відповів:

–       Коли хтось кривдить нас, ми повинні писати це на піску, щоб вітри могли  стерти напис. Але повідомлення про гарні вчинки ми повинні висікати на камені, щоб ніякий вітер не міг це стерти. Навчися писати образи на піску й висікати радощі на камені. Залиш дещицю часу для життя! І нехай тобі буде легко й світло…

• Коротке повідомлення учителя про досягнення людей з обмеженими можливостями (кадри з проекту «Голос.Діти», Паралімпійські ігри. Конкурси краси для інвалідів).

ІV. Підсумок уроку.

-         Діти, чи стане вам у пригоді гра Полліанни?

1.    Вправа  «Сувій». Потрібно кожному записати правило, яке, на його думку, важливе для гри в радість. Написавши речення, загорніть листок і передайте далі.

(1.     Кожна людина може грати в цю гру.

2.      Щиро радій життю.

3.      Будь вдячний за все, що дає життя.

4.      У будь-якій ситуації  знаходь щось таке, з чого можна було б порадіти.

5.      Перетвори кожен день на маленьке свято.

6.      Подаруй собі і людям  щастя.

7.      Навчися пробачати образи)

У сучасній англійській мові слово «полліанна» вживається дуже широко і означає воно щиру і веселу людину, невиправного оптиміста, який знаходить щось радісне навіть у скрутній ситуації. Діти,  тож старайтеся знаходити радість у кожній ситуації, робіть своє життя і життя оточуючих кращим і нехай допоможе вам Полліанна».

V. Домашнє завдання.

Напишіть  твір-мініатюру « Як би змінилося наше село, якби у ньому жила Полліанна?» За бажанням – скласти сенкан про будь-кого із персонажів роману.

Доброта  врятує  світ

                                                  

         Уже більше п`яти років минуло з того часу, як була створена творча група учителів зарубіжної літератури району. Об`єднались активні, обізнані, творчі, креативні педагоги. Під час засідань ми проводимо уроки, методичні, позакласні заходи, успішно апробуємо освітні інновації. Спільна продуктивна праця стала запорукою нашого професійного зростання, збагатила незабутніми епізодами успішної творчої діяльності.

         Ось і 17 лютого  нас запросила до Угриничівської школи її директор і наша колега Бартошик Світлана Григорівна. День вибраний не випадково, адже 17 лютого 2011 р.  уперше відзначалося  свято, яке в Україні  майже невідоме. Встановлене воно за ініціативою міжнародних благодійних організацій і називається День спонтанного вияву доброти. Вважається, що в цей день людям слід бути не просто добрими, що само собою зрозуміло, а добрими безмежно й безкорисливо, творити добро кожну хвилину. Напевне, потреба суспільства в таких ось святах виникає небезпідставно. Ми просто у цьому динамічному світі забуваємо про найголовніше: щирість, людяність і доброту. До рідних, близьких і далеких,  і, врешті-решт, до себе. Адже кожна людина, якою б вона не була, потребує тепла, любові, співчуття, ласки. І ніякі гроші не замінять люблячого погляду рідної душі, задушевної розмови з дорогою людиною. Це ж свято, на мою думку, слід відзначати не тільки у визначений день, а й кожного дня, творити добро повсякчас. А ще слід популяризувати  його, робити так, щоб про нього дізналося якнайбільше людей. Саме доброті був присвячений цей день. Перебування в Угриничівській школі стало для нас справжнім святом доброти, сповненим приємних сюрпризів і несподіванок.

Уже з перших хвилин ми поринули в майже казкову атмосферу, яку  створили учні і вчителі цієї чудової школи: світлої, затишної, охайної, сучасної. Спочатку з  деякою розгубленістю дізналися, що в школі поширилась епідемія, та це, як виявилося, епідемія доброти! Нам запропонували випробувати «рецепти доброти», а найменші учні школи – першокласники -  заспівали зворушливу пісню, у якій закликали впустити у своє серце промінчик доброти. По всій школі ми помітили «знаки» доброти: малюнки, емблеми, вислови тощо.

Потім ми захоплювалися учнями 5 класу, у якому Світлана Григорівна провела урок зарубіжної літератури за романом американської письменниці Е.Портер «Полліанна». І, звичайно ж, головною темою уроку була доброта, якою живе дівчинка Полліанна. Урок пройшов на високому рівні, у формі діалогу, з використанням сучасних освітніх технологій. П`ятикласники аналізували вчинки героїв, виявили вміння вести дослідницько–пошукову діяльність, працювати самостійно, індивідуально, колективно, робити висновки й узагальнення. На уроці було багато методичних «родзинок»,  які сприяли підвищенню інтересу до теми, кращому засвоєнню навчального матеріалу і розкриттю можливостей  кожного учня.

Справжнім святом творчості, креативу, професійного вдосконалення став майстер-клас, проведений Світланою Григорівною разом із нами. Кожен вид роботи був оригінальним, захопливим. Завдяки нашій колезі ми сповна змогли осягнути багатогранність нашої професії: виявили свої таланти декламаторів, літераторів, поетів, художників, адже створювали рекламу художнього твору, складали пазли добра, вислови про добро, акровірші, а ще спостерігали диво: чарівна квітка сама розкрила складені пелюстки, на яких ми записали побажання.  Працювали захоплено, злагоджено,  на хвилі  взаєморозуміння і творчої співпраці. Завдяки цій зустрічі ми ще більше полюбили свою професію  і вкотре переконалися: наша творча група об`єднала дійсно творчих людей!

   Хочеться добрі слова сказати і про школу. Ми побачили зразок сучасної сільської школи, яку з любов`ю відвідують діти, в якій працює злагоджений, відповідальний колектив професіоналів. Світлана Григорівна із щирим почуттям гордості за школу і вдячності батькам, учителям, техпрацівникам, учням говорила про те, як спільними зусиллями вдалося створити у ній затишок і забезпечити сприятливі умови для повноцінного навчання. У цій школі помітний патріотичний дух: учні вдягнуті у вишиванки, скрізь національні кольори, символи, а особливо вразив нас стенд «Наша гордість», де представлені матеріали про місцевих захисників Вітчизни. Із душевним трепетом і щемним почуттям вдячності читали ми написи на прапорах, переданих із зони бойових дій учасником АТО Лащем Анатолієм. Скрізь помітна робота дбайливих, працьовитих, умілих, люблячих рук. Віримо, що за такими  школами – майбутнє!

Домашич Тетяна Степанівна,

заступник директора,

вчитель зарубіжної літератури

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Судче

Відділ освіти, молоді та спорту Любешівської РДА

Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с.Угриничі

Майстер-клас учителя зарубіжної літератури

Бартошик Світлани Григорівни

(обласний семінар учителів зарубіжної літератури)

29 листопада 2017 р.

Доброго дня всім. Рада вітати Вас у нашому далекому, але для нас такому рідному і прекрасному Любешові.

  Звати мене  Світлана Григорівна, працюю вчителем зарубіжної літератури у загальноосвітній школі І-ІІ ступеня с.Угриничі (до речі, це єдина школа, у якій я працюю після закінчення вишу, а тут є і недоліки, і переваги). Оскільки працюю з контингентом учнів середніх класів, вправи також підходять для роботи саме з дітьми середніх класів.

  Ми входимо в епоху змін, яку несе нам нова українська школа. Саме вчитель  повинен бути агентом змін в освіті, має бути мобільним.

   Давайте ми зараз складемо вислів, який, на мою думку, влучно характеризує  учителя, якого потребує сучасне суспільство.

-         робота у групах «Склади висловлювання» (з поданих слів скласти вислів):   2 хв.

Вміє вчити той, хто вчить цікаво, хто викладає свій предмет так, щоб у душі учня зазвучали струни у відповідь і ні на хвилину не засинала його допитливість.

                                                      А.Ейнштейн

(вивішується на дошці правильний вислів)

   Ні для кого не новинка, що у більшості учнів, особливо середніх класів, (старші все таки більш- менш визначаються зі своїм майбутнім) відсутня мотивація до навчання, тому стараюсь зацікавити предметом, привернути увагу до важливості проблем, піднятих у тому чи іншому творі, бо вважаю, що саме від учителя залежить і любов до предмета у школярів, і сформованість у них певних умінь та навиків. І саме на уроках зарубіжної літератури формуються найважливіші соціально-моральні учнівські компетентності.

  Вправа «Моделюю мотивацію»:  10 хв.

групи складають мотивацію уроку  за поданим класом і темою (Ідея радості життя й відкриття світу у повісті Е.Портер «Полліанна», 5 клас).  – 3 хв.

1 група – учитель,  який проводить мотивацію на високому рівні,

2 група – методи мотивації,

3 група – учень, перелік негативних емоцій, які  не варто допустити,

 4 група –  учень, перелік позитивних емоцій, які варто розвинути.

Під час  презентації роботи формується плакат-колаж. – 7 хв.

Висновок: творчість учителя, застосування різних методик безперечно працюватиме на формування позитивної мотивації, що в свою чергу зробить урок не лише цікавим,  змістовним, а, головне, потрібним.

   Кредо моєї учительської діяльності: «Любити те, що викладаю, любити тих, кому викладаю», бо головне, без чого не може бути хорошого уроку - це любов до дітей. А любов, як сказав мудрець, «це не камінь, який поклали перед тобою, а хліб, який мусимо випікати кожен день». Тому часто розпочинаю свій урок, особливо коли він далеко не перший і діти стомлені, із вправи

-         «Долоньки»:

Подивіться мені в очі. Простягніть одну долоньку вперед. Покладіть на неї свою увагу, старанність, ініціативу. Простягніть другу долоньку. На неї я покладу свою любов, знання, вміння. Будемо вважати це подарунками один для одного. А оскільки подарунками прийнято обмінюватись, давайте потремо долонька об долоньку. Потепліло у долоньках? А у мене від такої кількості подарунків потепліло навіть біля серця, тому я впевнена, що на уроці кожен отримає якусь користь для себе.

  Є на світі чимало книжок, що наповнюють душу по вінця…  Літературу недаремно називають храмом людської душі, адже аналізуючи вчинки героїв, даючи їм оцінку, ми так чи інакше формуємо учнівські компетентності.  У літературних творах втілені певні гуманістичні цінності, які так потрібні теперішнім дітям, адже  усіх нас оточує багато жорстокості та байдужості.  Зараз ми поговоримо про громадянську та соціальну компетентності, які за Державними стандартами базової середньої школи ми зобов’язані формувати у школярів та які можна формувати на уроках зарубіжної літератури у межах змістової лінії   «Громадянська відповідальність».

Вправа «Система цінностей»:  6 хв.

групи отримують картки із однаковими цінностями (успіх, кохання, слухняність, безпека, мир, порядність, любов, гідність, рівність, чесність, родина, відповідальність, справедливість, толерантність, здоров’я, милосердя, патріотизм, повага до себе, конкуренція, повага до інших)

 і розділяють їх на три групи: 1 – найважливіші, 2 – менш важливі, 3 – ті, які не можна класифікувати. – 2 хв.

-         Чому обрали цінність як найважливішу?

-         Як вона може проявитись у поведінці?

-         Які є перешкоди для її реалізації?

 Підсумок. Жодна класифікація не є пріорітетнішою за інші. Повага до інших є тим правилом, що робить можливим прийняття або відхилення певних дій відповідно до власних цінностей. Якою б не була у вас ієрархія, саме гуманістичні цінності спонукають нас сприймати людину як найбільшу соціальну  цінність, тому важливим є створення умов для її повноцінного духовного і фізичного розвитку.

  Вправа «Квітка бажань». Уявіть, що у ваших руках чарівна квітка, квітка бажань. У думках перенесіть усе добре, прекрасне з цієї квітки у своє серце. Відчуйте, як воно входить у Вас, як зігріває душу, наповнює її радістю. Напишіть на пелюстці у родовому відмінку, те, що ви хочете побажати один одному на закінчення нашої зустрічі (бажано одним словом) і загорніть пелюстку. Кожна пелюстка має бути загорнута.

 (Квітка ставиться у тарілку з водою і починає розкриватися.)

   Ви бачите, як побажання повертаються до кожного із Вас. Хай ваші душі і серця будуть щирими і відкритими і тоді все добре сторицею повернеться до Вас.

   Я дякую Вам за роботу.  Якщо у Вас сьогодні активно працювала думка, не дрімала уява, озивалось сумління і малесенькі зернинки мого досвіду потрапили до вашої душі, то бодай одне з них проросте.  Бажаю Вам творчого натхнення на кожен день, бажаю побачити себе у свої учнях. Любові, миру і добра.  До побачення!

5 креативних методів дізнатися, як учні засвоюють ваші уроки

Як отримати від учнів якісний зворотний зв’язок, щоб дізнатися, що вдається їм добре, а що потребує додаткових пояснень? Стандартне опитування не завжди може бути ефективним. Тоді на допомогу прийдуть креативні фідбеки (від англ. feedback — зворотний зв’язок). Вони перетворюють процес оцінювання на частину навчального процесу та втягують школярів у конструктивний діалог.

«Піца»

Для кого? (5-7 класи).

Намалюйте на ватмані чи дошці коло. Розділіть його на чотири частини-сектори. Зверху кожного «шматочка» цієї імпровізованої «піци» напишіть твердження: «Мені зрозуміло все, про що говорив учитель», «Мені було цікаво на цьому уроці», «Інформація була новою для мене», «Мені подобається тут і я чекаю наступних уроків/занять».

Тепер запропонуйте кожному учню поставити чотири цятки — біля кожного твердження. Поясніть їм, що чим ближче цятка до середини «піци», тим більше вони згодні з твердженням.

Навіщо?

Такий фідбек займає зовсім небагато часу (2-5 хвилин), проте дасть вам загальний зріз знань і вражень класу. Завдання такого типу не викликають внутрішнього супротиву в дітей. Адже не вимагають ніяких надзусиль: поставити цятку — це нескладно та швидко.

 Водночас, для вас така «піца» є діагностикою власної роботи. Якщо в результаті цятки знаходяться на периферії, варто подумати про зміни вмісту уроку та доступніший виклад для дітей, нові методи чи розвантажувальні трихвилинні ігри.

За потреби, якщо хочете отримати детальніший фідбек від класу, можна намалювати більше секторів.

«Долонька»

Для кого?  (5-6 класи).

Запропонуйте дітям обвести контури руки на аркушах паперу. Кожен палець — це місце, де записують відповіді на запитання.

Вказівний палець — «Мій настрій», великий палець — «Що цікавого я вивчив сьогодні?», середній — «Що було важко? Які я мав труднощі?», безіменний — «Мені не сподобалося сьогодні», мізинець — «Що б я хотів ще вивчити? Що мені було б цікаво?»

Навіщо?

Завдання такого типу демонструють дітям ще змалку, що їхня думка цінна та буде врахована вами. Це спонукає їх вчитися обдумувати та висловлювати свої відчуття.

А оскільки це відбувається в ігровій формі, діти не переживають стрес і не думають, що їх хтось оцінюватиме. Ви налагоджуєте довірливі контакти та робите своєрідну діагностику успіхів, труднощів та навчальних потреб дітей.

«Сьогодні я…»

Для кого?  (5-7 класи).

Візьміть м’яку іграшку чи м’яч. Розкажіть смішну історію, чому саме цей персонаж тепер житиме в класі.

Наприклад: «Це Боб, кажан із Пенсильванії. Боб любить подорожувати, а ще його дуже цікавить усе нове. Хоча йому вже 300 років, він не перестає читати книги та пізнавати світ. Зараз ми будемо відповідати на запитання: «Чого я навчився сьогодні?» та «Що мене здивувало, вразило, надихнуло сьогодні?», і передаватимемо Боба один одному».

4 гри проти дитячої агресії в середній школі

Діти відповідають на запитання та кидають іграшку. При цьому називають ім’я учня, якому вони передають слово. Аж поки іграшка не повернеться до вчителя.

Навіщо?

Історії та цікаві традиції запам’ятовуються. Учні охочіше долучаються до чогось, що має своє пояснення, здається їм близьким.

Такі фідбеки виконують дві функції: згуртування класу та отримання загальної інформації про те, що найбільше зацікавило учнів. Їхні відповіді допоможуть вам зорієнтуватися, як втримувати увагу класу та мотивувати навчатися.

«Дерево»

Для кого? Середня та старша школа.

Намалюйте на ватмані дерево з корінням та кроною. Роздайте дітям по два стікери одного кольору та по два — іншого. Завдання — написати дві речі, які запам’яталися чи сподобалися на уроці, і дві — що не сподобалися чи були нецікаві. Перші стікери діти ліплять на кроні дерева, другі — біля коріння.

7 матеріалів про найкращі освітні методики

Щоб гарантувати учням анонімність та спонукати їх до більшої щирості, не просіть їх підписувати стікери чи читати написане вголос. Просто подякуйте та пообіцяйте, що прочитаєте написане згодом.

Навіщо?

Такий тип фідбеків дає розширену інформацію про те, що цікавить учнів, а що здається їм нудним.

Крім того, за умови анонімності, учні можуть написати свою думку про ваш стиль викладання та особливості подання матеріалу. Це дасть широке поле для роздумів та пошуку нових рішень у викладацькій практиці.

«Валіза»

Для кого? Середня та старша школа.

Найкраще робити цей тип фідбека перед канікулами. Запропонуйте дітям намалювати валізу чи рюкзак — кому що більше до вподоби.

5 ігор проти дитячої агресії в молодшій школі

Усередині валізи учні малюють, пишуть слова чи речення. Усі вони є відповідями на запитання: «Що ти забираєш із собою з цього предмета?» Для тих, хто невдовзі закінчує школу, запитуйте так: «Що ти забираєш із собою зі школи?»

Навіщо?

Це допоможе в творчій формі підсумувати час, проведений у школі, переосмислити значення навчання та дружби.